тано
ТА́НО, діал. Присл. до та́ний.
— Небагато варта, — сказав я, премудро оглянувши скриньку [січкарню].. — Ну, я вже.. тано вам пущу (Фр., II, 1950, 40);
— Та й тоді була тана худоба.. —Тано продавалося та й тано купувалося, але ліпше було (Стеф., Вибр., 1945, 60).
Словник української мови (СУМ-11)