тапчанчик
ТАПЧА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до тапча́н.
— В мене є ліжко; стоїть і тапчанчик (Н.-Лев., IV, 1956. 279);
Марія застеляє свіжим рядном тапчанчик, що стоїть біля вікна, кладе подушку й друге, грубше рядно (Стельмах, І, 1962, 650).
Словник української мови (СУМ-11)