тапір

ТАПІ́Р, а, ч. Великий непарнокопитний ссавець тропічних лісів Південної Америки та південно-східної Азії з невеликим хоботом.

Найбільш поширеним видом тапірів у Гвіано-Бразільській підобласті є тапір звичайний (Посібник з зоогеогр., 1956, 37).

Значення в інших словниках

1. тапір — тапі́р іменник чоловічого роду, істота звір  Орфографічний словник української мови
2. тапір — ТАПІ́Р, а, ч. Великий непарнокопитний ссавець тропічних лісів Південної Америки та південно-східної Азії з невеликим хоботом. Найбільш поширеним видом тапірів у Гвіано-Бразильській підобласті є тапір звичайний (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. тапір — -а, ч. Великий непарнокопитний ссавець тропічних лісів Південної Америки та Південно-Східної Азії з невеликим хоботом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тапір — тапі́р (мовою тупі-гуарані tapira) рід ссавців ряду непарнокопитних. Поширені в Південній Азії та Південній Америці. Об’єкт мисливства заради м’яса й шкури.  Словник іншомовних слів Мельничука