тарантас
ТАРАНТА́С, а, ч. Чотириколісний візок на довгих розворах для далекої дороги.
Отут побачили б ви у неділю.., скільки збирається народу!.. Ідеш було, дивишся-дивишся та й не втерпиш: вилізеш з тарантаса і підійдеш до якого-небудь товариства (Стор., І, 1957, 76);
[Кушнірук:] За три дні.. ні один тарантас не проїхав — пани тепер бояться цього шляху, як огню (Вас., III, 1960, 410);
Нині й Диканька не та, і шляхи до неї не ті, якими колись їздили на скрипучих возах і тарантасах (Цюпа, Україна.., 1960, 170).
Словник української мови (СУМ-11)