тарарах
ТАРАРА́Х, виг., рідко. Те саме, що тара́х.
Тарарах дурня по ногах, то він і присяде (Номис, 1864, № 3951);
*У порівн. Читаючи ту статтю, почуваєш, що кожний абзац ніби — тарарах голоблею, тарарах! (Вишня, II, 1956, 399).
Словник української мови (СУМ-11)