тарас
ТАРА́С, у, ч., рідко. Те саме, що хмиз; хворостиння.
По один бік греблі смугою стримів свіжий тарас, неначе колючки на їжакові (Н.-Лев., IV, 1956, 98);
— А чим загатити, зміцнити його [лаз]?.. Та й де на ту гатку добуть тарасу? (Стар., Поет. тв., 1958, 207).
Словник української мови (СУМ-11)