Власні імена людей. Словник-довідник

Тарас

гр.; tarasso —бентежу, турбую (буквально:

бунтівник).

Тараско, Тарасик, Тарасичок, Тарасунчик, Тарасуня, Тарасуньо, Тарасьо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,І голос твій нам дупгі окриля.Встає в новій красі, забувши лихоліття,Твоя, Тарасе, звільнена земля (В. Симоненко);І тут з усіх боків ураз Хлоп'ята позбігались.— Тарас! Тарас! Здоров, Тарас! — такий здійнявся галасі.. (Н. Забіла);Мій малий світлячок!Мій Тарасику, сонцем просвічений,Я з тобою долала тривогуІ долала печаль найлютішу,Мій малий світлячок... (Л. Забашта).

Власні імена людей. Словник-довідник

Значення в інших словниках

  1. Тарас — Тара́с іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. тарас — ТАРА́С, у, ч., рідко. Те саме, що хмиз; хворостиння. По один бік греблі смугою стримів свіжий тарас, неначе колючки на їжакові (І. Нечуй-Левицький); – А чим загатити, зміцнити його [лаз]?.. Та й де на ту гатку добуть тарасу? (М. Старицький).  Словник української мови у 20 томах
  3. тарас — Зовнішнє рублене укріплення замку, критий драницями зруб  Словник застарілих та маловживаних слів
  4. тарас — -у, ч., рідко. Те саме, що хмиз; хворостиння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. Тарас — як (той) Тара́с Бу́льба з Андрі́єм, зі сл. стоя́ти, протистоя́ти і т. ін. Один проти одного. Григорій звівся .. Стояли так, як той Тарас Бульба з Андрієм, тільки це не Андрій,— це Григорій, і голова в нього не схилена погноблено, а гордо піднесена (І. Багряний).  Фразеологічний словник української мови
  6. тарас — ФАШИ́НА (в'язка хмизу, очерету тощо для укріплення греблі), ТА́РАС. Газик виривається на високу греблю, укріплену мистецьки зробленими фашинами (П. Загребельний); По один бік греблі смугою стримів свіжий тарас, неначе колючки на їжакові (І. Нечуй-Левицький).  Словник синонімів української мови
  7. Тарас — Тара́с, -ра́са, -ра́се!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тарас — ТАРА́С, у, ч., рідко. Те саме, що хмиз; хворостиння. По один бік греблі смугою стримів свіжий тарас, неначе колючки на їжакові (Н.-Лев., IV, 1956, 98); — А чим загатити, зміцнити його [лаз]?.. Та й де на ту гатку добуть тарасу? (Стар., Поет. тв., 1958, 207).  Словник української мови в 11 томах
  9. тарас — Тарас, -су м. Фашинникъ, хворостъ для гатей. Греблі з тарасу помережили річку. Левиц. І. 94.  Словник української мови Грінченка