тарас
ТАРА́С, у, ч., рідко.
Те саме, що хмиз; хворостиння.
По один бік греблі смугою стримів свіжий тарас, неначе колючки на їжакові (І. Нечуй-Левицький);
– А чим загатити, зміцнити його [лаз]?.. Та й де на ту гатку добуть тарасу? (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)