тарниця
ТА́РНИЦЯ, і, ж., діал. Дерев’яне сідло.
Останнім нервовим поглядом пробігають кожний по своїм рєді [ряду]: чи все в порядку, чи не сповзе тарниця.. А потім.. зскакують на сідла один з другим. Рвонули коні! (Хотк., II, 1966, 41).
Словник української мови (СУМ-11)