таця
ТА́ЦЯ, і, ж.
1. рідко. Те саме, що підно́с 2.
Кругом стін полиці, а на тих полицях срібні, золоті й кришталеві кубки, коновки, пляшки, таці і всяка посудина (П. Куліш, Вибр., 1969, 60);
Вбігає Катя, за якою лакей несе тацю з ласощами й вином (Коч., III, 1956, 186);
Тодоска на срібній, з позолоченими наконечниками таці вносить хліб (Стельмах, І, 1962, 81).
2. Те саме, що тарі́ль 1.
Стіл був заставлений тарілками й тацями з їжею (Собко, Стадіон, 1954, 21);
Сніданок обіцяв бути розкішним. Омари на порцелянових тацях, голландський сир у срібних коритчатках, паштет з гусячої печінки (Загреб., Європа 45, 1959, 297).
Словник української мови (СУМ-11)