тачанка
ТАЧА́НКА, и, ж. На Україні та Кубані — ресорний чотириколісний візок із відкритим кузовом для парної упряжі.
На станції їх уже чекала запряжена тачанка (Юхвід, Оля, 1959, 203);
Гасанчук приїхав до нього вдруге. Приїхав новою тачанкою на гумових дужих колесах (Гончар, Новели, 1949, 78);
// Такий візок із кулеметом (у кавалерії часів громадянської війни).
А командир лежав на тачанці й дивився в небо, його голова похитувалась в такт ресорам (Ю. Янов., II, 1958, 230);
Переганяючи бійців, у шаленому льоті промчала тачанка з кулеметом (Стельмах, II, 1962, 171).
Словник української мови (СУМ-11)