тачанка
ТАЧА́НКА, и, ж.
На Україні та Кубані – ресорний чотириколісний візок із відкритим кузовом для парної упряжі.
На станції їх уже чекала запряжена тачанка (Л. Юхвід);
Гасанчук приїхав до нього вдруге. Приїхав новою тачанкою на гумових дужих колесах (О. Гончар);
// Такий візок із кулеметом (у кавалерії часів громадянської війни).
А командир лежав на тачанці й дивився в небо, його голова похитувалась в такт ресорам (Ю. Яновський);
Переганяючи бійців, у шаленому льоті промчала тачанка з кулеметом (М. Стельмах);
* Образно. Риплять тачанки дощів і тріскотять кулемети чвирі (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)