таємничо
ТАЄМНИ́ЧО. Присл. до таємни́чий.
Сусана тим часом таємничо щось прикривала в кутку на канапі — та тривожно поглядала на двері (Коцюб., II, 1955, 368);
— Цитьте! — таємничо, нишком сказала Женя. Ярошенко осміхнувся, замовк (Вас., І, 1959, 193).
Словник української мови (СУМ-11)