твань
ТВАНЬ, і, ж.
1. В’язке болото, грязь, рідке багно (у 2 знач.).
Надвір вийдеш — дощ та твань, та туман непроглядний (Мирний, III, 1954, 198);
Стежки ці залиті водою, вони грузькі, твань хлюпа під ногами і лунко плямкає, коли витягнеш із неї ногу (Сенч., Опов., 1956, 356);
// Драговина, трясовина, багно (у 1, 2 знач.).
Ноги все частіше провалюються, в’язнуть до колін у густій холодній багнюці. Чвакає і чвакає без кінця хлипка засмоктуюча твань (Гончар, II, 1959, 416).
2. Тонкі густі водорості; баговиння (у 1 знач.).
Прикро вражав нас Запах убивчий тюленів, що живляться тванню морською (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 84).
3. перен., зневажл.
Про розпусну або мерзенну, підлу людину чи середовище з таких людей. Невже вона справді кохає його? Невже може кохати твань, грязюку, пітьму застеленої алкогольним туманом психіки? (Гончар, Тронка, 1963, 129);
Але ж занадто багато траплялося серед чудес такої твані, як Ситник, убивці діда Родима (Загреб., Диво, 1968, 158);
// чого. Про те, що засмоктує, обплутує, позбавляє волі, свободи дій.
Вона стане матір’ю, обсядуть її діти, щоденні турботи, мов грузьке болото, зассуть її, і гнила твань дрібниць покриє всі надії (Кол., Терен.., 1954, 362).
Словник української мови (СУМ-11)