твань
ТВАНЬ, і, ж.
1. В'язке болото, грязь, рідке багно (у 2 знач.).
Надвір вийдеш – дощ та твань, та туман непроглядний (Панас Мирний);
Стежки ці залиті водою, вони грузькі, твань хлюпа під ногами і лунко плямкає, коли витягнеш із неї ногу (І. Сенченко);
Не докотившись до середини, гармата розірвала зелену тканину болота, по саме жерло опустилась у твань і потягла за собою кількох бійців (М. Стельмах);
// Драговина, трясовина, багно (у 1, 2 знач.).
Ноги все частіше провалюються, в'язнуть до колін у густій холодній багнюці. Чвакає і чвакає без кінця хлипка засмоктуюча твань (О. Гончар).
2. Тонкі густі водорості; баговиння (у 1 знач.).
Прикро вражав нас Запах убивчий тюленів, що живляться тванню морською (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
3. перен., зневажл. Про розпусну або мерзенну, підлу людину чи середовище з таких людей.
Невже вона справді кохає його? Невже може кохати твань, грязюку, пітьму застеленої алкогольним туманом психіки? (О. Гончар);
Але ж занадто багато траплялося серед чудес такої твані, як Ситник, убивці діда Родима (П. Загребельний);
// чого. Про те, що засмоктує, обплутує, позбавляє волі, свободи дій.
Вона стане матір'ю, обсядуть її діти, щоденні турботи, мов грузьке болото, зассуть її, і гнила твань дрібниць покриє всі надії (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)