тванюка
ТВАНЮ́КА, и, ж.
Збільш. до твань.
Посковзнувшись, Соломія вскочила вище колін у холодну тванюку (М. Коцюбинський);
По її [річки] берегах тяглися непрохідні мочарі, і людей поглинала холодна тванюка (С. Чорнобривець);
Дощ стихав тільки на мить, “емки” в'язнули в тванюці, водії лаялись і щодуху тисли на газ (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)