тельбухи

ТЕ́ЛЬБУХИ, ів, мн. (одн. те́льбух, а, ч.). Внутрішні органи вбитої тварини (шлунок, кишки тощо).

Іванов здер з птаха шкіру, вирвав і викинув геть тельбухи (Багмут, Опов., 1959, 45);

Собаки з гарчанням волочать по садку свинячі тельбухи (Тют., Вир, 1964, 328);

// зневажл. Про внутрішні органи людини.

[Василь:] Дай води напитись. [Лукія:] Хіба так дуже пашить у тельбухах? Напийся (Кроп., II, 1958, 117);

Лікар, як на біду, прописав йому блювотне. Від цього вивертало геть усі тельбухи (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 64).

Значення в інших словниках

1. тельбухи — Нутрощі, бебехи, бельбахи, кишки.  Словник синонімів Караванського
2. тельбухи — див. нутрощі  Словник синонімів Вусика
3. тельбухи — ТЕ́ЛЬБУХИ, ів, мн. (одн. те́льбух, а, ч.). Внутрішні органи вбитої тварини (шлунок, кишки тощо). Іванов здер з птаха шкіру, вирвав і викинув геть тельбухи (І. Багмут); Собаки з гарчанням волочать по садку свинячі тельбухи (Григорій Тютюнник); // зневажл.  Словник української мови у 20 томах
4. тельбухи — -ів, мн. (одн. тельбух, -а, ч.). Внутрішні органи вбитої тварини (шлунок, кишки тощо). || зневажл. Про внутрішні органи людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тельбухи — Те́льбухи, -хів, -хам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)