тельмом
ТЕЛЬМО́М, присл., діал. Швидко, миттю.
Він тельмом кинувся на шию Ленькові і обцілував його не раз та й не десять (Фр., VIII, 1952, 317).
Словник української мови (СУМ-11)ТЕЛЬМО́М, присл., діал. Швидко, миттю.
Він тельмом кинувся на шию Ленькові і обцілував його не раз та й не десять (Фр., VIII, 1952, 317).
Словник української мови (СУМ-11)