тенор
ТЕ́НОР, а, ч.
1. Високий чоловічий голос.
Високий тенор почина пісню — веселу, бадьору, ясну (Коцюб., II, 1955, 132);
Який се в нього, властиве, голос? Здається, баритон, чи низький тенор (Л. Укр., III, 1952, 679);
І знову дядько Себастіян повів мелодію своїм могутнім баритоном, а горою пішов тенор Федоренка (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 184).
2. Співак із таким голосом.
Пристрасний любитель співу і пісень, і сам досить хороший тенор, був Александер іще більшим любителем товариства (Фр., VIII, 1952, 121);
Наші тенори люблять виконувати пісню «Ніч яка зоряна, місячна, ясная…» (Рильський, Веч. розмови, 1964, 252).
Словник української мови (СУМ-11)