тенор
ТЕ́НОР, а, ч.
1. Високий чоловічий голос.
Високий тенор почина пісню – веселу, бадьору, ясну (М. Коцюбинський);
Який се в нього, властиве, голос? Здається, баритон, чи низький тенор (Леся Українка);
Служив у церкві він артистично. Як на те, в нього був гарний баритональний тенор і неабиякі ораторські здібності (Б. Антоненко-Давидович);
І знову дядько Себастіян повів мелодію своїм могутнім баритоном, а горою пішов тенор Федоренка (М. Стельмах);
У діда голос був дуже гарний: і не тенор, і не баритон, а ніби все разом (з переказу).
2. Співак із таким голосом.
Пристрасний любитель співу і пісень, і сам досить хороший тенор, був Александер іще більшим любителем товариства (І. Франко);
Пливли згадки про модних тенорів і баритонів, сопрано і контральто... (М. Грушевський);
Наші тенори люблять виконувати пісню “Ніч яка зоряна, місячна, ясная...” (М. Рильський);
Пісню почали баси й баритони, а потім її понесли тенори й альти (Б. Харчук).
3. Духовий музичний інструмент.
Словник української мови (СУМ-20)