теребій
ТЕРЕБІ́Й, я, ч., фам., зневажл. Ненажера.
Лиш недоїдки свідчили, що тут були люди, та ще й добрі теребії (Свидн., Люборацькі, 1955, 152).
Словник української мови (СУМ-11)ТЕРЕБІ́Й, я, ч., фам., зневажл. Ненажера.
Лиш недоїдки свідчили, що тут були люди, та ще й добрі теребії (Свидн., Люборацькі, 1955, 152).
Словник української мови (СУМ-11)