терпкуватий
ТЕРПКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, злегка терпкий.
Дарма що дички, а солодші за медяницю [сорт груші], трохи терпкуваті, та від того ще приємніші (Юхвід, Оля, 1959, 30);
Говорив один тільки Глоба, водолаз лише притакував, зрідка ковтаючи терпкувате вино (Собко, Скеля.., 1961, 51);
Любить іноді дядько Шуряк проїхатись неспішно на коневі, відчути під собою його труську ходу, вловити терпкуватий запах кінського поту (Гуц., З горіха.., 1967, 122);
День же такий ясний та сонячний, і повітря морозне терпкувате (Головко, II, 1957, 138).
Словник української мови (СУМ-11)