терпкуватий
ТЕРПКУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи, злегка терпкий.
Дарма що дички, а солодші за медяницю [сорт груші], трохи терпкуваті, та від того ще приємніші (Л. Юхвід);
Говорив один тільки Глоба, водолаз лише притакував, зрідка ковтаючи терпкувате вино (В. Собко);
Любить іноді дядько Шуряк проїхатись неспішно на коневі, відчути під собою його труську ходу, вловити терпкуватий запах кінського поту (Є. Гуцало);
День же такий ясний та сонячний, і повітря морозне терпкувате (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)