течиво

ТЕ́ЧИВО, а, с., розм.

1. Те, що тече.

Мусій відчув біль і тепле течиво в халяві чобота, але не стишив ходу, — покульгав вздовж вулиці до школи (Речм., Весн. грози, 1961, 24);

Основна частка поверхневого стоку — паводкові води. За короткий відтинок часу таке течиво поглинається морем, не втрапивши в обіг народного господарства (Літ. Укр., 10.IX 1968, 2).

2. рідко. Те саме, що рідина́.

Платон рвучко метнувся до комірки й за момент повернувся з пузатою пляшечкою зеленкуватого течива й брудненьким келишком (Досв., Вибр., 1959, 218).

Значення в інших словниках

1. течиво — те́чиво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. течиво — ТЕ́ЧИВО, а, с., розм. 1. Те, що тече. Мусій відчув біль і тепле течиво в халяві чобота, але не стишив ходу, – покульгав вздовж вулиці до школи (В. Речмедін); Основна частка поверхневого стоку – паводкові води.  Словник української мови у 20 томах
3. течиво — -а, с., розм. 1》 Те, що тече. 2》 рідко. Те саме, що рідина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. течиво — РІДИНА́, ТЕ́ЧИВО діал., ТЕ́ЧА діал., ПЛИН діал. З-поза столу, з тоненької трубки, збігала темна рідина (Ю. Смолич); Платон.. повернувся з пузатою пляшечкою зеленкуватого течива й брудненьким келишком (О. Досвітній); Показалася ропа, себто рідкий чорний плин з нафтовим запахом (І. Франко).  Словник синонімів української мови
5. течиво — Те́чиво, -ва, -ву; -чива, -чив  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)