течиво
ТЕ́ЧИВО, а, с., розм.
1. Те, що тече.
Мусій відчув біль і тепле течиво в халяві чобота, але не стишив ходу, – покульгав вздовж вулиці до школи (В. Речмедін);
Основна частка поверхневого стоку – паводкові води. За короткий відтинок часу таке течиво поглинається морем, не втрапивши в обіг народного господарства (з газ.).
2. рідко. Те саме, що рідина́.
Платон рвучко метнувся до комірки й за момент повернувся з пузатою пляшечкою зеленкуватого течива й брудненьким келишком (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)