тика

ТИ́КА, и, ж., діал. Тичина.

Чи не той то хміль хмелевий, що по тиках в’ється? (Сл. Гр.);

*У порівн. Високий, як тика (Гал.-руські.. приповідки. І, 1901-1905, 189).

Значення в інших словниках

1. тика — Ти́ка: — довга палиця [51] — довга палиця, тичка [52] — дрючок, тичка [1] — дрючок [X] — тичка, дрючок [4] — тичка, жердина [12] — тичка, тичина [VI,VII]  Словник з творів Івана Франка
2. тика — ти́ка іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. тика — ТИ́КА, и, ж., діал. Тичина. Чи не той то хміль хмелевий, що по тиках в'ється? (Сл. Б. Грінченка); * У порівн. Високий, як тика (Гал.-рус. приповідки).  Словник української мови у 20 томах
4. тика — -и, ж., діал. Тичина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тика — ТИ́ЧКА (довга палиця, жердина, яку використовують для підтримування високих рослин, підпирання гілок, у геодезії тощо), ТИЧИ́НА, ЩО́ГЛА розм., ТИ́КА діал.; ВІ́ХА (палиця, якою позначають дорогу, межу тощо).  Словник синонімів української мови
6. тика — Тика, -ки ж. Тычина, вѣха. Чи не той то хміль хмелевий, що по тиках в'ється. Гол. III. 5. Високий, як тика. Фр. Пр. 189. Въ загадкѣ: нога. Штири тики, два патики, сьоме замахайло. Ном. стр. 293, № 108. ум. ти́чка.  Словник української мови Грінченка