типчак

ТИПЧА́К, а́, ч. (Festuca sulcata L.). Багаторічна пасовищно-кормова рослина родини злакових із щетинястим сіро-зеленим листям і вузькою волоттю; вівсяниця борозниста.

Поміж ковилою наливається темною зеленню типчак. Він росте невеликими круглими куртинками, які складаються з пучків тонких шпильчатих стебел-листочків (По заповідн. місцях.., 1960, 78);

Степ в усі боки рівний-рівнісінький.. поки що дикий типчак тут свистить та нехворощ сріблиться (Гончар, Тронка, 1963, 227).

Значення в інших словниках

1. типчак — типча́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. типчак — ТИПЧА́К, а́, ч. Багаторічна пасовищно-кормова рослина родини злакових із щетинястим сіро-зеленим листям і вузькою волоттю; вівсяниця борозниста. Поміж ковилою наливається темною зеленню типчак.  Словник української мови у 20 томах
3. типчак — -а, ч. Багаторічна пасовищно-кормова рослина родини злакових із щетинястим листям і вузькою волоттю; вівсяниця борозниста.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. типчак — див. костриця  Універсальний словник-енциклопедія
5. типчак — ТИПЧА́К бот., ТИПЧИНА́, ТИ́ПЕ́ЦЬ. Палій сидів з Пашковським на горбі під колючим кущем і, кусаючи стеблинку щойно зірваного типчаку, зрідка перекидався з ним словами (Ю. Мушкетик); Шлях ішов просто на схід серед сухої ковили, типцю й пирію (С. Добровольський).  Словник синонімів української мови