тис

ТИС, ч.

1. род. а. Хвойне вічнозелене дерево або чагарник із твердою бурувато-червоною деревиною, що росте переважно в південних країнах.

— Давайте сюди сосну зимової рубки, давайте сюди дуба, давайте бука й горіха. Хай принесуть тиса, що негній-деревом називається в народі (Ю. Янов., II, 1958, 125);

В ущелинах, на неприступних скелях [Кримських гір] ростуть поодинокі тисячолітні тиси, оригінальні хвойні дерева з темно-зеленою хвоєю (По заповідних місцях.., 1960, 139);

З групи вимираючих деревних порід насамперед треба назвати релікт (залишок) третинного періоду — тис ягідний, який має важливе наукове, господарське й декоративне значення (Наука.., 4, 1961, 36).

2. род. у. Деревина такого дерева.

Меблі з тису.

Значення в інших словниках

1. тис — тис 1 іменник чоловічого роду одне дерево тис 2 іменник чоловічого роду деревина  Орфографічний словник української мови
2. тис — ТИС, ч. 1. род. а. Хвойне вічнозелене дерево або чагарник із твердою бурувато-червоною деревиною, що росте переважно в південних країнах. – Давайте сюди сосну зимової рубки, давайте сюди дуба, давайте бука й горіха.  Словник української мови у 20 томах
3. тис — ч. 1》 род. -а. Хвойне вічнозелене дерево або чагарник із твердою бурувато-червоною деревиною. 2》 род. -у. Деревина такого дерева.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тис — Довговічний кущ або дерево; Європа, Пн. Африка, Пд.- Зх. Азія; в Україні 1 вид (ягідний, або негній-дерево), релікт, потребує охорони; цінна деревина (червона), міцна, не гниє; отруйний (крім червоної шкірки насінин); вирощують у парках як декоративну рослину.  Універсальний словник-енциклопедія
5. тис — ТИС (вічнозелене хвойне дерево), НЕГНИ́Й-ДЕ́РЕВО розм., ЗАЛІ́ЗНЕ ДЕ́РЕВО розм. Вигинув до останку під лакомою рукою чоловіка красний тис, повільний і вигідний (М.  Словник синонімів української мови
6. тис — Тис, -су м. раст. Taxus baccata L, тиссъ. ЗЮЗО. І. 138.  Словник української мови Грінченка