тисячоліття

ТИСЯЧОЛІ́ТТЯ, я, с.

1. Проміжок часу в тисячу років; тисячоріччя.

На початку І тисячоліття до н. е. степові райони північного Причорномор’я заселяли племена кімерійців (Іст. УРСР, І, 1953, 24);

Майже два з половиною тисячоліття тому у гирлі Борисфена, як.. греки називали наш Дніпро, мандрував історик Геродот (Жур., Звич. турботи, 1960, 17);

// перев. мн. Надзвичайно довгий проміжок часу; сотні віків.

Тисячоліття шуміла тирса в степах, тисячоліття пішли на утворення чорнозему (Наука… 5, 1967, 8).

2. Річниця чого-небудь, що відбулося або розпочалося тисячу років тому.

Виставка, присвячена тисячоліттю з дня народження видатного діяча культури Сходу Авіценни, користується великою популярністю (Рад. Укр., 19.VІІ 1952, 2).

3. у знач. присл. тисячолі́ттями. Надзвичайно давно.

Тисячоліттями звикли [хлібороби] сіяти, стверджувати життя в усьому, що може жити й рости (Довж., І, 1958, 368).

Значення в інших словниках

1. тисячоліття — тисячолі́ття іменник середнього роду 1000-лі́ття  Орфографічний словник української мови
2. тисячоліття — [тBс'ачол’іт':а] -т':а, р. мн. -л'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. тисячоліття — ТИСЯЧОЛІ́ТТЯ, я, с. 1. Проміжок часу в тисячу років; тисячоріччя. На початку І тисячоліття до н. е. степові райони північного Причорномор'я заселяли племена кіммерійців (з наук. літ.); Майже два з половиною тисячоліття тому у гирлі Борисфена, як ..  Словник української мови у 20 томах
4. тисячоліття — -я, с. 1》 Проміжок часу в тисячу років; тисячоріччя. || перев. мн. Надзвичайно довгий проміжок часу; сотні віків. 2》 Річниця чого-небудь, що відбулося або розпочалося тисячу років тому. 3》 у знач. присл. тисячоліттями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тисячоліття — Тисячолі́ття, -ття, -ттю; -лі́ття, -лі́ть і -лі́ттів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)