тисячолітній

ТИСЯЧОЛІ́ТНІЙ, я, є.

1. Який триває тисячу років; тисячорічний;

// Який триває дуже багато років.

Протягом своєї тисячолітньої історії Київ багато страждав, але часто був і щасливий. Сьогодні щастя Києва — в його невпинній розбудові (Загреб., День.., 1964, 61);

Не так ще багато літ минуло, як умер Довбуш і народилася його пісня, а от ввібрала вже в себе тисячолітню скорботу народу, сльози гір і осінню печаль осінніх полонин (Хотк., ІІ, 1966, 158);

Тисячолітня робота хвиль розбила виступ [скелі] на окремі шматки (Багмут, Щасл. день.., 1959, 117).

2. Який існує, нараховує тисячу років.

Тисячолітній дуб, що виростає з маленького жолудя, — звичайне природне явище (Жур., Звич. турботи, 1960, 10);

За легендою тисячолітньої давності, жили тут колись троє братів-молодців (Знання.., 7, 1966, 11).

Значення в інших словниках

1. тисячолітній — тисячолі́тній прикметник 1000-лі́тній  Орфографічний словник української мови
2. тисячолітній — див. старий  Словник синонімів Вусика
3. тисячолітній — ТИСЯЧОЛІ́ТНІЙ, я, є. 1. Який триває тисячу років; тисячорічний; // Який триває дуже багато років. Протягом своєї тисячолітньої історії Київ багато страждав, але часто був і щасливий. Сьогодні щастя Києва – в його невпинній розбудові (П.  Словник української мови у 20 томах
4. тисячолітній — -я, -є. 1》 Який триває тисячу років; тисячорічний. || Який триває дуже багато років. 2》 Який існує, нараховує тисячу років.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тисячолітній — Тисячолі́тній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. тисячолітній — Тисячолітній, -я, -є Тысячелѣтній. Погорджували тисячолітнім предківським словом. К. ХП. 122.  Словник української мови Грінченка