1. Словник української мови в 11 томах

тисячолітній

ТИСЯЧОЛІ́ТНІЙ, я, є.

1. Який триває тисячу років; тисячорічний;

// Який триває дуже багато років.

Протягом своєї тисячолітньої історії Київ багато страждав, але часто був і щасливий. Сьогодні щастя Києва — в його невпинній розбудові (Загреб., День.., 1964, 61);

Не так ще багато літ минуло, як умер Довбуш і народилася його пісня, а от ввібрала вже в себе тисячолітню скорботу народу, сльози гір і осінню печаль осінніх полонин (Хотк., ІІ, 1966, 158);

Тисячолітня робота хвиль розбила виступ [скелі] на окремі шматки (Багмут, Щасл. день.., 1959, 117).

2. Який існує, нараховує тисячу років.

Тисячолітній дуб, що виростає з маленького жолудя, — звичайне природне явище (Жур., Звич. турботи, 1960, 10);

За легендою тисячолітньої давності, жили тут колись троє братів-молодців (Знання.., 7, 1966, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тисячолітній — тисячолі́тній прикметник 1000-лі́тній Орфографічний словник української мови
  2. тисячолітній — див. старий Словник синонімів Вусика
  3. тисячолітній — ТИСЯЧОЛІ́ТНІЙ, я, є. 1. Який триває тисячу років; тисячорічний; // Який триває дуже багато років. Протягом своєї тисячолітньої історії Київ багато страждав, але часто був і щасливий. Сьогодні щастя Києва – в його невпинній розбудові (П. Словник української мови у 20 томах
  4. тисячолітній — -я, -є. 1》 Який триває тисячу років; тисячорічний. || Який триває дуже багато років. 2》 Який існує, нараховує тисячу років. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тисячолітній — Тисячолі́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. тисячолітній — Тисячолітній, -я, -є Тысячелѣтній. Погорджували тисячолітнім предківським словом. К. ХП. 122. Словник української мови Грінченка