тисячолітній
ТИСЯЧОЛІ́ТНІЙ, я, є.
1. Який триває тисячу років; тисячорічний;
// Який триває дуже багато років.
Протягом своєї тисячолітньої історії Київ багато страждав, але часто був і щасливий. Сьогодні щастя Києва – в його невпинній розбудові (П. Загребельний);
Не так ще багато літ минуло, як умер Довбуш і народилася його пісня, а от ввібрала вже в себе тисячолітню скорботу народу, сльози гір і осінню печаль осінніх полонин (Г. Хоткевич);
Тисячолітня робота хвиль розбила виступ [скелі] на окремі шматки (І. Багмут).
2. Який існує, нараховує тисячу років.
Тисячолітній дуб, що виростає з маленького жолудя, – звичайне природне явище (С. Журахович);
За легендою тисячолітньої давності, жили тут колись троє братів-молодців (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тисячолітній — тисячолі́тній прикметник 1000-лі́тній Орфографічний словник української мови
- тисячолітній — див. старий Словник синонімів Вусика
- тисячолітній — -я, -є. 1》 Який триває тисячу років; тисячорічний. || Який триває дуже багато років. 2》 Який існує, нараховує тисячу років. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тисячолітній — Тисячолі́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тисячолітній — ТИСЯЧОЛІ́ТНІЙ, я, є. 1. Який триває тисячу років; тисячорічний; // Який триває дуже багато років. Протягом своєї тисячолітньої історії Київ багато страждав, але часто був і щасливий. Сьогодні щастя Києва — в його невпинній розбудові (Загреб., День.. Словник української мови в 11 томах
- тисячолітній — Тисячолітній, -я, -є Тысячелѣтній. Погорджували тисячолітнім предківським словом. К. ХП. 122. Словник української мови Грінченка