тисячолітній
ТИСЯЧОЛІ́ТНІЙ, я, є.
1. Який триває тисячу років; тисячорічний;
// Який триває дуже багато років.
Протягом своєї тисячолітньої історії Київ багато страждав, але часто був і щасливий. Сьогодні щастя Києва – в його невпинній розбудові (П. Загребельний);
Не так ще багато літ минуло, як умер Довбуш і народилася його пісня, а от ввібрала вже в себе тисячолітню скорботу народу, сльози гір і осінню печаль осінніх полонин (Г. Хоткевич);
Тисячолітня робота хвиль розбила виступ [скелі] на окремі шматки (І. Багмут).
2. Який існує, нараховує тисячу років.
Тисячолітній дуб, що виростає з маленького жолудя, – звичайне природне явище (С. Журахович);
За легендою тисячолітньої давності, жили тут колись троє братів-молодців (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)