титло

ТИ́ТЛО, а, с. У стародавній і середньовічній грецькій, латинській і слов’янській писемності — надрядковий знак над скорочено написаним словом або над літерою, вжитою у значенні цифри.

Над самою криничкою, на кам’яній рівній стіні, було видно стерті сліди якогось напису слов’янськими буквами, од котрого зостались тільки титла (Н.-Лев., II, 1956, 125);

Читаймо давні титла й коми, Життя будуючи нове! (Рильський, Весн. пісня, 1952, 86).

Значення в інших словниках

1. титло — ти́тло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. титло — ТИ́ТЛО, а, с. У стародавній і середньовічній грецькій, латинській і слов'янській писемності – надрядковий знак над скорочено написаним словом або над літерою, вжитою у значенні цифри.  Словник української мови у 20 томах
3. титло — Титул; напис  Словник застарілих та маловживаних слів
4. титло — -а, с. У стародавній і середньовічній грецькій, латинській і слов'янській писемності – надрядковий знак над скорочено написаним словом або над літерою, вжитою у значенні цифри.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. титло — Ти́тло, -ла, -лу; ти́тла, ти́тел  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. титло — Титло, -ла с. Титло, знакъ сокращеніи въ письмѣ. Не минайте ані титла, ніже тії коми. Шевч.  Словник української мови Грінченка