1. Словник української мови в 11 томах

титло

ТИ́ТЛО, а, с. У стародавній і середньовічній грецькій, латинській і слов’янській писемності — надрядковий знак над скорочено написаним словом або над літерою, вжитою у значенні цифри.

Над самою криничкою, на кам’яній рівній стіні, було видно стерті сліди якогось напису слов’янськими буквами, од котрого зостались тільки титла (Н.-Лев., II, 1956, 125);

Читаймо давні титла й коми, Життя будуючи нове! (Рильський, Весн. пісня, 1952, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. титло — ти́тло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. титло — ТИ́ТЛО, а, с. У стародавній і середньовічній грецькій, латинській і слов'янській писемності – надрядковий знак над скорочено написаним словом або над літерою, вжитою у значенні цифри. Словник української мови у 20 томах
  3. титло — Титул; напис Словник застарілих та маловживаних слів
  4. титло — -а, с. У стародавній і середньовічній грецькій, латинській і слов'янській писемності – надрядковий знак над скорочено написаним словом або над літерою, вжитою у значенні цифри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. титло — Ти́тло, -ла, -лу; ти́тла, ти́тел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. титло — Титло, -ла с. Титло, знакъ сокращеніи въ письмѣ. Не минайте ані титла, ніже тії коми. Шевч. Словник української мови Грінченка