тифозник

ТИФО́ЗНИК, а, ч., розм. Людина, хвора на тиф.

— Мій брат там у вас в лазареті лежав. Яресько — не чули такого? — Яресько? Ні, не чула.. Поранений? — Ні, він тифозник (Гончар, II, 1959, 167).

Значення в інших словниках

1. тифозник — тифо́зник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. тифозник — ТИФО́ЗНИК, а, ч., розм. Людина, хвора на тиф. – Мій брат там у вас в лазареті лежав. Яресько – не чули такого? – Яресько? Ні, не чула .. Поранений? – Ні, він тифозник (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
3. тифозник — -а, ч., розм. Людина, хвора на тиф.  Великий тлумачний словник сучасної мови