тихосяйний

ТИХОСЯ́ЙНИЙ, а, е, поет. Який сяє тихим, рівним, спокійним світлом.

Снились їй ночі в серпанках сріблястих, Зір тихосяйні лампади (Олесь, Вибр., 1958, 222);

// З таким світлом.

Блакитна тихосяйна ніч стояла в своїй довершеній красі над лісовим хліборобським краєм (Стельмах, І, 1962, 473).

Значення в інших словниках

1. тихосяйний — тихося́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тихосяйний — ТИХОСЯ́ЙНИЙ, а, е, поет. Який сяє тихим, рівним, спокійним світлом. Снились їй ночі в серпанках сріблястих, Зір тихосяйні лампади (О. Олесь); // З таким світлом. Блакитна тихосяйна ніч стояла в своїй довершеній красі над лісовим хліборобським краєм (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. тихосяйний — -а, -е, поет. Який сяє тихим, рівним, спокійним світлом. || З таким світлом.  Великий тлумачний словник сучасної мови