тихохід

ТИХОХІ́Д, хо́да, ч.

1. розм. Про пароплав, літак і т. ін., що мають невелику швидкість.

Небесний тихохід;

// Про того, хто поволі, неквапливо рухається.

*Образно. Є керівники., які люблять все робити тихо, помалу, їх називають тихоходами (Рад. Укр., 19.IV 1961, 2).

2. зоол. Безхребетна тварина (до 1 мм завдовжки), поширена в прісних і морських водах усіх частин світу; здатна витримувати тривале висихання.

Значення в інших словниках

1. тихохід — тихохі́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тихохід — ТИХОХІ́Д, хо́да, ч. 1. розм. Про пароплав, літак і т. ін., що мають невелику швидкість. Небесний тихохід; // Про того, хто поволі, неквапливо рухається. * Образно. Є керівники., які люблять все робити тихо, помалу, їх називають тихоходами (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. тихохід — -хода, ч. 1》 розм. Про пароплав, літак і т. ін., що мають невелику швидкість. Небесний тихохід. || Про того, хто поволі, неквапливо рухається. 2》 зоол. Безхребетна тварина (до 1 мм завдовжки), поширена в прісних і морських водах усіх частин світу.  Великий тлумачний словник сучасної мови