тихохідний

ТИХОХІ́ДНИЙ, а, е. Який має тихий хід, невелику швидкість, протилежне швидкохі́дний.

При русі транспорту на широких вулицях у кілька рядів ближче до тротуару повинен розміщатись тихохідний транспорт, а ближче до середини — швидкохідний (Автомоб., 1957, 275).

Значення в інших словниках

1. тихохідний — тихохі́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тихохідний — ТИХОХІ́ДНИЙ, а, е. Який має тихий хід, невелику швидкість, протилежне швидкохі́дний. При русі транспорту на широких вулицях у кілька рядів ближче до тротуару повинен розміщатись тихохідний транспорт, а ближче до середини – швидкохідний (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. тихохідний — -а, -е. Який має тихий хід, невелику швидкість; прот. швидкохідний.  Великий тлумачний словник сучасної мови