тихосяйний
ТИХОСЯ́ЙНИЙ, а, е, поет. Який сяє тихим, рівним, спокійним світлом.
Снились їй ночі в серпанках сріблястих, Зір тихосяйні лампади (Олесь, Вибр., 1958, 222);
// З таким світлом.
Блакитна тихосяйна ніч стояла в своїй довершеній красі над лісовим хліборобським краєм (Стельмах, І, 1962, 473).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тихосяйний — тихося́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- тихосяйний — ТИХОСЯ́ЙНИЙ, а, е, поет. Який сяє тихим, рівним, спокійним світлом. Снились їй ночі в серпанках сріблястих, Зір тихосяйні лампади (О. Олесь); // З таким світлом. Блакитна тихосяйна ніч стояла в своїй довершеній красі над лісовим хліборобським краєм (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- тихосяйний — -а, -е, поет. Який сяє тихим, рівним, спокійним світлом. || З таким світлом. Великий тлумачний словник сучасної мови