тихцем

ТИХЦЕ́М, присл., розм.

1. Потихеньку, неголосно.

Голова звертає тихцем увагу бесідника на те, що має говорити про крамниці на селі, а не в столиці (Мак., Вибр., 1956, 230);

Михайло тихцем вилаявся: який усе-таки незграбний цей богослов! (Загреб., Європа 45, 1959, 257);

— Денисе, діло є, — тихцем говорить Шмалій (Стельмах, 1, 1962, 366).

2. Намагаючись не створювати шуму.

Раптом в коридорі почались обережні ледь вловимі кроки. Хтось ішов тихцем, прислухаючись, вичікуючи, тамуючи подих (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 162);

Підвела [Ольга] голову — в кімнаті не було нікого. Встала і тихцем почала одягатися (Галан, Гори.., 1956, 41).

3. Потай, непомітно, криючись.

Гроші старав із двох джерел. Мати йому давала та й брав тихцем від батька (Март., Тв., 1954, 264);

Стежками, просіками і без просік, Ішли, пробиралися в ліс комуністи. Тихцем, щоб ніякий шпигун не засік… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 50).

Значення в інших словниках

1. тихцем — тихце́м прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. тихцем — див. СТИХА.  Словник синонімів Караванського
3. тихцем — див. таємно  Словник синонімів Вусика
4. тихцем — ТИХЦЕ́М, присл., розм. 1. Потихеньку, неголосно. Голова звертає тихцем увагу бесідника на те, що має говорити про крамниці на селі, а не в столиці (О. Маковей); Михайло тихцем вилаявся: який усе-таки незграбний цей богослов! (П.  Словник української мови у 20 томах
5. тихцем — присл., розм. 1》 Потихеньку, неголосно. 2》 Намагаючись не створювати шуму. 3》 Потай, непомітно, криючись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тихцем — ПО́ТАЙ (так, щоб ніхто не знав, не дізнався; таємно від когось, від усіх), ПОТАЄ́МНО (ПОТАЄ́МНЕ рідше), ТАЄ́МНО, ТАЄМНИ́ЧО (ТАЄМНИ́ЧЕ), СТИ́ХА, НИ́ШКОМ, КРАДЬКОМА́, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКОМУ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКИ, ТИХЕ́НЬКО розм., ТАЙКО́М розм.  Словник синонімів української мови
7. тихцем — Тихцем нар. Потихоньку. Ми з чоловіком радимось тихцем. Г. Барв. 442.  Словник української мови Грінченка