тихішати
ТИХІ́ШАТИ i ТИ́ХШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати тихішим, тихшим.
Гомін з-під хати одходив далі, тихішав, потім зовсім не стало його чути (Вас., І, 1959. 199);
Оце дівчина співає-співає своїх любих пісень; а там — дивись: обірвався голос… слабшає… тихшає… (Мирний, І, 1949, 327).
Прислухається [Річард], як тихшає хода Джонатана надворі (Л. Укр., IIІ, 1952, 110);
Що далі тихішав Семен. В цей момент голова його потребувала мислення (Сміл., Зустрічі, 1936, 134).
Словник української мови (СУМ-11)