тихішати
ТИХІ́ШАТИ, ТИ́ХШАТИ, аю, аєш, недок.
Ставати тихішим, тихшим.
Гомін з-під хати одходив далі, тихішав, потім зовсім не стало його чути (С. Васильченко);
Оце дівчина співає-співає своїх любих пісень; а там – дивись: обірвався голос... слабшає... тихшає... (Панас Мирний);
Тим часом човен допливав на другий бік річки. Хвиля тихшала (М. Івченко);
Що далі тихішав Семен. В цей момент голова його потребувала мислення (Л. Смілянський);
Радюків голос все тихішав і затрусивсь (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)