тиш

ТИШ, і, ж., поет. Те саме, що ти́ша.

На бриючім бувало пролетиш, — прочешеш раз, прочешеш знов удруге, сипнеш свинцю: стає і гладь і тиш… (Гонч., Вибр., 1959, 155);

Умирає зажурене літо. Так прозоро… покора і тиш… (Сос., І, 1957, 226);

Про що ті спогади?.. Про друзів лагідну розмову, про тиш дніпровську вечорову (Мал., II, 1948, 111);

Степів ранкова тиш, і міста пізній гомін.. Все будить у душі непереможний спомин (Перв., І, 1958, 473).

Значення в інших словниках

1. тиш — тиш іменник жіночого роду тиша поет.  Орфографічний словник української мови
2. тиш — див. тиша  Словник синонімів Вусика
3. тиш — ТИШ, і, ж., поет. Те саме, що ти́ша. На бриючім бувало пролетиш, – прочешеш раз, прочешеш знов удруге, сипнеш свинцю: стає і гладь і тиш... (І. Гончаренко); Умирає зажурене літо. Так прозоро... покора і тиш... (В. Сосюра); Про що ті спогади?..  Словник української мови у 20 томах
4. тиш — -і, ж., поет. Те саме, що тиша.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тиш — СПО́КІЙ (стан у навколишньому оточенні, в природі і т. ін., що характеризується відсутністю шуму, руху, метушні, хвилювання тощо), ТИ́ША, ТИШ поет., ЗА́ТИ́ШОК, СУПОКІ́Й, ДРІМО́ТА, ПО́КІЙ заст.  Словник синонімів української мови
6. тиш — Рокотати, -чу, -чеш, рокотіти, -чу, тиш гл. Гремѣть, рокотать. Грім так і рокотить. Кв. II. 310. --------------- Тиш, а тиш! меж. Крикъ, которымъ гонять овець. Вх. Зн. 250.  Словник української мови Грінченка