1. Словник української мови в 11 томах

тиш

ТИШ, і, ж., поет. Те саме, що ти́ша.

На бриючім бувало пролетиш, — прочешеш раз, прочешеш знов удруге, сипнеш свинцю: стає і гладь і тиш… (Гонч., Вибр., 1959, 155);

Умирає зажурене літо. Так прозоро… покора і тиш… (Сос., І, 1957, 226);

Про що ті спогади?.. Про друзів лагідну розмову, про тиш дніпровську вечорову (Мал., II, 1948, 111);

Степів ранкова тиш, і міста пізній гомін.. Все будить у душі непереможний спомин (Перв., І, 1958, 473).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тиш — тиш іменник жіночого роду тиша поет. Орфографічний словник української мови
  2. тиш — див. тиша Словник синонімів Вусика
  3. тиш — ТИШ, і, ж., поет. Те саме, що ти́ша. На бриючім бувало пролетиш, – прочешеш раз, прочешеш знов удруге, сипнеш свинцю: стає і гладь і тиш... (І. Гончаренко); Умирає зажурене літо. Так прозоро... покора і тиш... (В. Сосюра); Про що ті спогади?.. Словник української мови у 20 томах
  4. тиш — -і, ж., поет. Те саме, що тиша. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тиш — СПО́КІЙ (стан у навколишньому оточенні, в природі і т. ін., що характеризується відсутністю шуму, руху, метушні, хвилювання тощо), ТИ́ША, ТИШ поет., ЗА́ТИ́ШОК, СУПОКІ́Й, ДРІМО́ТА, ПО́КІЙ заст. Словник синонімів української мови
  6. тиш — Рокотати, -чу, -чеш, рокотіти, -чу, тиш гл. Гремѣть, рокотать. Грім так і рокотить. Кв. II. 310. --------------- Тиш, а тиш! меж. Крикъ, которымъ гонять овець. Вх. Зн. 250. Словник української мови Грінченка