товпище

ТО́ВПИЩЕ, а, с., рідко. Збільш. до товпа́.

Ціле село стовпилося доокола Юрішкової хати величезним, утопленим в гробовім мовчанню товпищем (Хотк., II, 1966, 256);

На кладовищі за селом — товпище (Мик., II, 1957, 14);

Із сумливого товпища вчорашніх невільників знову вихопилися дзвінкі голоси, в яких чулося безмежне захоплення (Жур., Вечір.., 1958, 288).

Значення в інших словниках

1. товпище — то́впище іменник середнього роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. товпище — див. багато; ватага  Словник синонімів Вусика
3. товпище — ТО́ВПИЩЕ, а, с., рідко. Збільш. до товпа́. Ціле село стовпилося доокола Юрішкової хати величезним, утопленим в гробовім мовчанню товпищем (Г. Хоткевич); На кладовищі за селом – товпище (І.  Словник української мови у 20 томах
4. товпище — -а, с. Велика юрба, юрма, натовп.  Великий тлумачний словник сучасної мови