товчіння
ТОВЧІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. товкти́ і товкти́ся.
На поселенні виявлено численні кам’яні знаряддя праці — розтирачі, пести [товкачі] для товчіння, зернотерки (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 77).
◊ Товчі́ння води́ в сту́пі — про некорисне, марне заняття.
Адже добре знає [Турбай], у чому притичина, — думав Ярослав, — навіщо ж і розмову затівати?! Поки комсомольці-десятикласники не підуть на ферми, доти триватиме пустопорожнє товчіння води в ступі (Вол., Місячне срібло, 1961, 216).
Словник української мови (СУМ-11)