тогобічний
ТОГОБІ́ЧНИЙ, а, е, розм. Який проживає чи міститься на іншому березі, по той бік річки.
«Ти тутешній?» — питає [незнайомий]. «Ні, — кажу, — отче, я тогобічний» (Морд., І, 1958, 101);
Дніпрове плесо тихе й синє, далеко чути кожен звук. Ось на човні копицю сіна везуть із тогобічних лук (Забіла, Поезії, 1963, 20).
Словник української мови (СУМ-11)