тока
ТО́КА, и, ж., заст. Жіночий головний убір, круглий, прямий, без крисів.
Вбрана пір’ям тока Хилиться з чола, — Пишна, вогкоока [графиня], Гордо увійшла (Бажан, Роки, 1957, 273);
Двері до вітальні розчинилися. Вся в чорному, з білим комірцем і в тоці на сивому волоссі впливла Любина мати (Кочура, Зол. грамота, 1960, 26).
Словник української мови (СУМ-11)