токовище
ТОКОВИ́ЩЕ¹, а, с. Місце, де токують птахи.
Глухарі прив’язуються [звикають] до своїх токовищ, і єдиний поки що шлях до збереження цих птахів — не займати тих місць, де вони перебувають (Веч. Київ, 15.I 1966, 3).
ТОКОВИ́ЩЕ², а, с. Те саме, що тік.
Оксен, що сидів понурий і неговіркий, зробив собі круг і врізав такого гопака, що позатягало пилюкою вікна, і лампа жевріла, як би десь на токовищі (Тют., Вир, 1960, 209);
Скоро жовтогаряча кушпела огорне ці степи, і золотий потік аерна попливе на токовища та на елеватори (Цюпа, Краяни, 1971, 286);
// Місце, де був тік.
Заорювання токовищ.
Словник української мови (СУМ-11)